Янукович примет участие в 68-й сессии Генеральной ассамблеи ООН

Казак "свадебный"

ВИЗНАТИ КОЗАЦЬКИЙ НАРОД В УКРАЇНІ!

ЗВЕРНЕННЯ

Громад козацького народу України

До Президента України, Верховної ради України,

урядів світової спільноти,

ініційоване Наказним Отаманом Полтавського Крайового Козацького Товариства Українського Козацтва Леонідом Куліченком

Українська нація виникла на базі козацького етносу, що є беззаперечно науково доведеним історичним фактом. В Державному гімні України прямо вказано на такий родовід: „…і покажем, що ми браття козацького роду”. Саме як Гетьманську, козацьку державу сприймали нас в Європі при Богданові Хмельницькому.

Попри наругу і геноцид козаки, як народ, століттями зберігали свою етнічну (біологічну, кровну) приналежність. За переписом населення 1916 року в Російській імперії ідентифікувало себе козаками 5, 8 мільйони чоловік. Це був четвертий (після українців, росіян та білорусів) за кількістю населення народ імперії. Навіть на території більшовицької Росії під час перепису 1926 року визнали себе козаками 3 968 чоловік.

І сьогодні, незважаючи на кривавий шлях і намагання витравити історичну свідомість, тисячі патріотів України вважають себе етнічними козаками. Бо ніхто - ні держава, ні фізична чи юридична особа, ніде, ніколи, ні за яких обставин не має жодного права визначати, визнавати чи не визнавати національність (родову, етнічну приналежність) іншої людини, окрім її етнічних батьків та неї самої.

Саме обмеження національних прав громадян однієї етнічної групи у світовій практиці визначено геноцидом за національними ознаками. З огляду на це, можемо констатувати, що проти козацького народу століттями тривав геноцид, метою якого було прагнення знищити цей вільнолюбивий, гордий, героїчний, працьовитий народ, котрий був головною перепоною до завоювання та володіння родючими і багатими землями України.

Біля його витоків стояла і польська шляхта та її жидівські посіпаки, які століттями нищили козацький етнос (читай «Гайдамаки» Тараса Шевченка), і кримські татари з турками яничарами, котрі поневолювали в рабство наших співвітчизників, і російський царат, починаючи з Петра І, який влітку 1709 року влаштував криваву різанину козаків Полузерських хуторів під Полтавою, Переволочної, жителів Старих та Нових Санжар, Царичанки, Курилівки, оборонців Батурина та багатьох інших сіл України.

Не меншим, ніж Петро І, але набагато підступнішим ворогом козацького народу України проявила себе й Єкатєріна –ІІ, німкеня, що посіла російській престол. В 1754 році вона ліквідувало гетьманство на лівому березі Дніпра, потім знищила автономію Слобожанської України, зруйнувала Запорізьку Січ, адміністративне полкове козацьке самоуправління України, поневолила селян Лівобережжя і Слобожанщини, відібрала землі і майно Української православної церкви, закріпачила сотні тисяч етнічних козаків та українців, вигнала козаків з власних земель на Кубань…

Геноцид проти козацького народу довершили у 1919-1968 роках більшовики. Про те, що це був цілеспрямований етнічний геноцид, свідчить Циркулярний лист ЦК РКП(б) від 16 січня 1919 року, в якому прямо виголошується необхідність знищувати саме козаків: «…провести безпощадный массовый терор по отношению ко всем вообще казакам…», та суворо секретна вказівка Владіміра Ульянова прєдсєдателю ВЧК тов.

Дзержинскому від 10 квітня 1920 року : « Задача ВЧК заключается в том, чтобы само слово «козачество» исчезло из русского языка раз и навсегда…Советская власть должна повсеместно и беспощадно уничтожать и карать казачество….».

Оскільки з 1991 року Україна визнана світом незалежною державою, звільнена від більшовицького тоталітаризму й усі народи, що її населяють проголошені вільними, то має бути відновлена історична справедливість і реабілітований, нарешті, один з перших репресованих більшовиками народів – козацький народ.

У зв’язку з цим територіальні громади козацького народу України звертаються до Президента України, Верховної ради України, урядів світової спільноти і висловлюють такі прагнення:

1. В межах діючого українського та міжнародного законодавств офіційно визнати козаків одним з корінних народів України, як це було визнано всім світом до більшовицького перевороту 1917 року .

2. Добитися прийняття Верховною радою України «Закону про реабілітацію козацького народу» в якому визнати козаків одним з перших масово репресованих, підданих геноциду, більшовицькими окупантами народів в Україні.

3. Добитися фіксації національного самовизначення поліетнічного (багатонаціонального) українського народу взагалі й моноетнічного козацького зокрема в Конституції України, Законах України, документах, що ідентифікують особу, тощо.

4. В межах діючого законодавства України та відповідно до Декларації про права осіб, які належать до національних , етнічних, релігійних і мовним меншинам (18 грудня 1992 р), Конвенції про попередження геноциду й покарання за нього ( 9 грудня 1948 року) та інших законодавчих актів ДОБИТИСЯ всенародного ОСУДУ та скасування циркулярів більшовиків і розпоряджень Владіміра Ульянова, Льва Троцького, Якова Свердлова про винищення КОЗАЦТВА, тобто – про геноцид козацького народу, прийнятих у січні 1919- квітні 1920 років.

5. Добитися, якщо потрібно, то й через Європейський суд, від ідеологічних спадкоємців більшовизму, Компартії України, що стоять на сіоністсько-марксистсько-лєнінських позиціях, просіоністських олігархічних партій (партій, що фінансуються єврейськими олігархами), Ізраїлю, як країни, що надала громадянство багатьом учасникам більшовицьких репресій, які втекли з награбованим, перевівши кошти в закордонні банки, та їх нащадків котрі це награбоване в Україні примножують і дотепер, Російської федерації, проголошеної спадкоємцем СРСР , виплати компенсацій спадкоємцям жертв геноциду козацького народу України за втрачене майно, землі, тощо , подібно до того, як сучасна Німеччина виплачує компенсацію гастарбайтерам, жертвам голокосту й фашистської окупації.

6. Відновити в усіх громадянських правах козацький народ України, як це зроблено вже у Російській Федерації.

7. В місцях компактного проживання козацького народу зареєструвати місцеві організації Козацької громади України (братства, товариства, січі, курені, громади, тощо), відновити місцеве козацьке самоврядування.

8. Повернуті відібрані у козаків землі, передати їх у спільну власність козацьким громадам з наданням права виключно громадам розпоряджатися нею. Організувати козацькі товариства по обробітку землі.

9. Повернути козацьким хуторам, станицям їхні історичні найменування.

10. Створити історико-краєзнавчі туристичні маршрути «Шляхами козацької слави України» з місцевими базами для зеленого краєзнавчого туризму .