Дракон, який знищить тіньовий флот Росії

Як Китай дедалі рішучіше відходить від нафтової співпраці з РФ і чому саме це може стати найгострішим ударом по російському "тіньовому флоту".

У 2024 році доходи Росії від продажу нафти становили близько 190 млрд доларів, а прогнозувався загальний об’єм доходу нафтодоларами у розмірі близько 175 млрд, за умови дотримання актуальних на кінець 2024 року обмежень.

У контексті глобального санкційного тиску на російську федерацію за її вторгнення до України все активніше лунають повідомлення про так званий "тіньовий флот" – мережу танкерів, які оминають міжнародні обмеження, транспортують російську нафту та нафтопродукти в різні частини світу й дають Москві змогу зберігати нафтодоларові надходження. Проте у 2024–2025 роках ситуація почала радикально змінюватися: США та Велика Британія, запровадили нові санкції, а Китай – донедавна один із ключових покупців російської нафти – на тлі свіжих американських обмежень фактично заборонив захід у свої порти танкерам із «чорного списку». Якщо тенденція збережеться, Китай, найпотужніша економіка Азії, може завдати фатального удару по тіньовому флоту Росії та закрити для неї ключовий ринок збуту сирої нафти.

Розширення "тіньового флоту" та екологічні загрози

За даними західних ЗМІ, частка "тіньового флоту" РФ – від сотні до понад шестисот танкерів різного тоннажу – протягом останніх трьох років забезпечує більшість морського нафтового експорту Росії. Ці судна часто належать підставним компаніям в Індії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Маврикії та інших юрисдикціях, а за лаштунками фігурують головні бенефіціари з російської сторони й наближені до кремля бізнесмени. За дослідженнями Інституту KSE, до кінця 2024 року 70% російської сирої нафти перевозилося саме «тіньовим флотом».

Проблема не обмежується лише обходом санкцій, танкери з «тіньового флоту» щонайменше дев’ять разів спричиняли розливи нафти у світових водах від 2021 року – від берегів Таїланду та В’єтнаму до акваторій Європи та Мексики. Ці судна зазвичай працюють без належного страхування, часто приховують власників і значною мірою мають технічний ресурс застарілий на 15 років. Такі умови збільшують імовірність аварій і виливів нафти, що загрожує не лише екології, а й може блокувати ключові транспортні коридори (Червоне море, Панамський канал тощо).

Санкційний тиск наростає: роль США та Британії

У січні 2025 року США завдали додатковий «удар по тіньовому флоту», внаслідок чого під санкціями опинилося 35% цього флоту (143 нафтові судна, що торік забезпечили 42% російського морського нафтового експорту). Водночас Велика Британія наприкінці 2024 року розширила свій санкційний список на 20 суден "тіньового флоту" і у 2025 продовжила санкційний тиск також на транспортні компанії 2Rivers DMCC і 2Rivers PTE LTD (колишні Coral Energy), які, за даними українських і західних розслідувачів, є одними з головних перевізників російської нафти. Британія продовжує тиск, аби заблокувати можливість страхування таких танкерів і обмежити їхню діяльність у Балтійському та Північному морях.

Нові обмеження відразу позначилися на доступі російської нафти до світових ринків. Десятки російських танкерів застрягли з вантажем біля узбережжя Китаю, Ірану, Сінгапуру та самих російських портів. Частина з них тепер змушена простоювати й чекати на розвантаження, оскільки належать компаніям або зі списку обмежень США та Британії.

Китайський фактор: коли "дракон" починає відвертатися

Китай протягом останніх років залишався одним із головних "рятівних кругів" для російської нафти на тлі європейських та американських санкцій. Зокрема, Москва активно експортувала сиру нафту сорту ESPO до Китаю через тихоокеанський порт Козьміно. Проте після запровадження американських санкцій у січні 2025 року ситуація кардинально змінилася. Щонайменше три російські танкери (Huihai Pacific, Mermar і Olia) не змогли розвантажити близько двох мільйонів барелів нафти біля східного узбережжя Китаю через розпорядження портових операторів припинити прийом суден, які перебувають під санкціями.

Компанія Shandong Port Group Co наказала своїм терміналам заборонити захід "санкційних" танкерів і не розвантажувати їхній вантаж. Враховуючи, що глобальна конкуренція за постачання дешевого ресурсу триває, а Китай прагне мінімізувати ризики вторинних санкцій, такий крок свідчить: Пекін усе менше готовий захищати чи «прикривати» російські схеми обходу міжнародних обмежень.

Балтійський саміт НАТО: удар і з півночі

Тим часом у січні 2025 року в Гельсінкі відбувся Балтійський саміт за участю лідерів країн НАТО, де обговорювалися нещодавні пошкодження підводної інфраструктури в регіоні та можливі загрози з боку російського "тіньового флоту". Учасники саміту заявили про намір «зміцнити безпеку в Балтійському морі» і взяли на себе зобов’язання розробити додаткові механізми контролю над танкерами, які потенційно можуть входити до російської "тіньової" схеми перевезень. Запропоновано посилити перевірку страхових документів суден і працювати над запровадженням кримінальної відповідальності за пошкодження підводних кабелів та трубопроводів, коли йдеться про танкери під російським прапором або такі, що пов’язані з РФ.

Що далі?

1. Загроза для російського експорту. Китай – найбільший імпортер нафти у світі. Його відмова приймати танкери, що перебувають під санкціями, разюче вдарить по фінансових потоках РФ. Якщо Пекін продовжить блокувати російські судна, Москва втратить одну з останніх серйозних "нафтових артерій".
2. Можливе зростання цін для самих китайців. Паралельно Китай шукає спосіб диверсифікувати поставки, зокрема в напрямку Близького Сходу й Африки. Короткотерміново це може призвести до певного підвищення витрат на логістику, але для Пекіна це менше зло порівняно з ризиками бути втягнутим у фінансові санкції США і ЄС.
3. Міжнародний резонанс. Кроки Китаю свідчать про трансформацію світового енергетичного ринку: навіть країни, які здавалося б, могли скористатися дешевою російською нафтою, тепер зважують наслідки такої співпраці. Геополітичні ризики переважили вигоди короткострокового зиску.
4. Роль підставних компаній знижуватиметься. Санкції США та Британії, а також посилений контроль у Балтійському морі ускладнюють життя 2Rivers/Coral Energy та інших «тіньових» операторів. Якщо Китай «закриває двері», їм дедалі важче буде знаходити нові шляхи збуту й безпечно здійснювати перевезення.

Нинішній перебіг подій показує, що "тіньовий флот" Росії втрачає один зі своїх ключових ринків через посилення санкцій США та Британії й небажання Китаю наражатися на вторинні обмеження. Якщо Пекін залишиться послідовним і надалі не прийматиме судна, що потрапили під санкції, це стане нищівним ударом для російського нафтового експорту. Нова хвиля міжнародного тиску може поставити під сумнів рентабельність "тіньового" бізнесу та, врешті-решт, змусити Кремль шукати інші джерела надходжень, оскільки саме нафта тривалий час була одним із наріжних каменів російської економіки.

Іронія долі полягає в тому, що Росія, покладаючись на "тіньовий флот" як на рятівний інструмент у війні проти України, тепер може втратити підтримку свого головного "дракона", який починає втрачати інтерес до ризикованої російської нафти. Подальша динаміка залежатиме від політичних рішень у Пекіні, проте перші сигнали чітко свідчать: Росії дедалі складніше тримати свій флот у статусі "невидимки", а світ усвідомлює не лише фінансову, а й екологічну загрозу від незаконних перевезень нафти. Тож «дракон», схоже, дійсно може знищити "тіньовий флот" Росії – чи принаймні всерйоз обмежити його можливості.

Наступним сильним санкційним ударом по РФ може стати введення санкцій проти скрапленого газу, експортованого Росією. На цей момент, на жаль, навіть країни ЄС нарощують закупівлю російського газу в такому форматі через вигідність угод, які пропонує Росія. Після втрати великого відсотка доходів від нафти через санкції проти тіньового флоту та нову політику Китаю з цього приводу - втрата доходів від СПГ може добити російський енергосектор.

Олег Саркіц, експерт із антикризового менеджменту
Українські новини