Гетманцев: Парламент ухвалив закон щодо захисту і підтримки прав осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування

15 січня Верховна Рада України в другому читанні та в цілому ухвалила законопроєкт №5344-д, спрямований на захист і підтримку прав осіб з інвалідністю у сфері працевлаштування. Законопроект підтримали 228 депутатів.

Про це повідомив голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

Розширення кількості робочих місць. Закон передбачає залучення органів державної влади та місцевого самоврядування до створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Державні стандарти обладнання робочих місць. Запроваджуються стандарти облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю, включаючи забезпечення розумним пристосуванням.

Роботодавці можуть отримати компенсацію за адаптацію робочого місця працівника з інвалідністю через спеціально створений фонд, який фінансуватиметься з цільових внесків. Подібну компенсацію можуть отримати і люди з інвалідністю, які працюють як фізичні особи-підприємці (ФОП), також зможуть отримати компенсацію на облаштування власного робочого місця.

Заміна штрафів на прозорі платежі. Замість штрафів за непрацевлаштованих осіб з інвалідністю підприємці сплачуватимуть прозорий платіж, спрямований на створення робочих місць.

За словами Гетманцева, ухвалення закону руйнує систему збагачення на так званому "бізнесі захисту інвалідів". Новий підхід має забезпечити прозорість і сучасність у підтримці людей з інвалідністю, а також усунути монополії, які роками існували у цій сфері.

"Ми переконані в тому, що ніякого бізнесу на особах з інвалідністю не може бути, а тому значно демократизуємо та осучаснюємо систему допомоги та підтримки, ломаючи багаторічну монополію", – наголосив Гетманцев.

Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович наголосила, що ухвалений законопроєкт значно наближає умови працевлаштування осіб з інвалідністю до європейських стандартів.

Для порівняння вона навела приклад, що у Європі понад 50% людей з інвалідністю мають роботу, тоді як в Україні ця цифра становить лише близько 16%.

1. Соціальний супровід на робочому місці. Особа з інвалідністю отримує підтримку у вигляді соціального супроводу на робочому місці, включаючи взаємодію з роботодавцем та трудовим колективом. За потреби можуть бути залучені персональний асистент або перекладач жестової мови.
2. Професійна адаптація. Закон передбачає залучення приватних агенцій для сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю, а також фінансування освіти та перепідготовки для цієї категорії громадян.
3. Фінансування облаштування робочих місць. Впроваджуються державні стандарти облаштування робочого місця для різних типів втрати функціональності.
4. Вибір для роботодавців. Роботодавцям надається можливість обирати: працевлаштувати осіб з інвалідністю у межах установленого нормативу або сплатити цільовий внесок, кошти якого спрямовуватимуться до фонду для підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю.
5. Підтримка соціального підприємництва. Закон розширює можливості для підприємств, які працевлаштовують осіб з інвалідністю. Тепер пільги та компенсації можуть отримувати не лише підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, а й будь-які компанії, які забезпечують робочі місця для цієї категорії працівників. Також розширюються критерії створення підприємств трудової інтеграції та захищеного працевлаштування.

В той же час, представники громадських об’єднань осіб з інвалідністю розкритикували закон, назвавши його протиправним і деструктивним, оскільки понад дев’ятсот поправок, які були внесені за допомогою громадськості у законопроєкт після першого читання були відхилені.

Там вважають, що законопроєкт 5344-д, суперечить чинному законодавству і реальними потребами осіб з інвалідністю.

Зокрема, документ:

• Звільняє значну кількість роботодавців від обов’язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю До переліку таких роботодавців увійшли підприємства, де фіксується найбільше нещасних випадків або професійних захворювань на виробництві. Цей крок, про який роботодавці мріяли десятиліттями, тепер реалізований всупереч попереднім соціальним позиціям парламенту.
• Імітує євроінтеграцію Законопроєкт проголошує стимулювання роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю, однак більшість нововведень є спотвореними чи переформульованими нормами чинного законодавства. Мінсоцполітики та Фонд соціального захисту досі не виділяли коштів на реалізацію цих механізмів, а перспективи їх фінансування залишаються примарними.
• Скасовує фінансову підтримку діючих підприємств Із набранням чинності закону припиняється фінансова підтримка сотень підприємств, які забезпечують працевлаштування тисяч людей з інвалідністю, зокрема тих, що постачають продукцію для Збройних Сил України.
• Скасовує податкові пільги З 2025 року підприємства громадських об’єднань осіб з інвалідністю втратять податкові пільги, що значно ускладнить їхню діяльність.
• Ліквідує норми щодо друку літератури шрифтом Брайля Закон декларує виготовлення аудіокниг і друк літератури для незрячих, однак не визначає відповідальних органів та джерел фінансування, що ставить під сумнів реалізацію цих норм.
• Погіршує забезпечення соціальних послуг У законі прописано надання послуг соціального супроводу, персонального асистента та жестового перекладу, але механізм їхньої реалізації залишається невизначеним.
• Скасовує фінансування реабілітаційних програм Законопроєкт виключає статті про трудову, соціальну, професійну та фізкультурно-спортивну реабілітацію осіб з інвалідністю, позбавляючи їх підтримки, яка була передбачена раніше.
• Дозволяє звільнення постраждалих на виробництві Роботодавці отримують право звільняти працівників, які зазнали нещасних випадків чи професійних захворювань, за умови виплати компенсації у трикратному розмірі середньої зарплати за пів року.
• Декларує податкові пільги для підприємств, які ще не існують Закон передбачає пільги для так званих підприємств трудової інтеграції, але їх створення та функціонування поки що не реалізовано.

Зазначається, що законопроєкт суперечить Бюджетному та Податковому кодексам України, а також Регламенту Верховної Ради. Його реалізація потребує внесення змін до численних кодексів і законів, що значно ускладнює його впровадження.