Віталій Герсак: Маємо поставити шах і мат росії

Настав час для кардинального і безперечного переламу в нинішній війні.

Добігає кінця вкрай складний і насичений подіями 2023 рік. Ніхто не сперечається у наявності важливих здобутків, а лише з приводу того, чи є вони достатніми і що може зробити їх ще більшими. Партнерам хотілося б більшого від нас, а нам від партнерів, проте це не означає взаємної втоми чи недовіри. Разом ми дійсно можемо зробити набагато більше.

Так вважає Віталій Герсак – воїн-доброволець ЗСУ, підполковник, пише Eureporter.

Поступово всі доходять до розуміння, що настав час для кардинального і беззаперечного переламу в нинішній війні. Багато хто вважає що такий перелом має стати, насамперед, політико-дипломатичним, але дехто помилково бачить його у перемовинах з ворогом та у заморожуванні нинішнього фронтового Статус-Кво. Останнє є небезпечним і хибним припущенням, бо до миру це нікого не наблизить.

Для України це війна за виживання і проти тотального знищення. Але для західного світу вона є не менш значущою. Окрім того, що нинішня війна б’є по торгівельних маршрутах, створює безпрецедентні екологічні загрози та безпосередньо впливає на глобальну продовольчу безпеку – вона ставить питання про спроможність євро-атлантичної системи цінностей до самозахисту та здатність демократій бути сильними. Зараз вирішуються саме ці питання. Якщо ми не переможемо в цій війні – це вже буде інший світ та інший порядок денний. Питання стануть ще більш незручними, а здатність на них відповідати ще менш солідарною.

Саме з цих причин свідоме українське суспільство так болісно реагує на затримки у наданні нам міжнародної допомоги, недружню поведінку окремих європейських лідерів та прояви скепсису щодо повноцінної інтеграції України до ЄС і НАТО.

Допомога Заходу для України – це за самою суттю не та допомога, яку в різні часи виділяли країни Заходу перспективним демократіям Глобального Півдня, демократичним силам Афганістану чи нужденним Палестини. Не хочу нікого образити, але це принципово зовсім різні речі. Допомагаючи нам Захід нічого не витрачає і не втрачає, а навпаки стає тільки сильнішим. Тож хочеться вірити, що анонсована і давно очікувана допомога від США на 61,4 млрд. дол. та 50 млрд євро багаторічної фінансової допомоги від ЄС будуть нарешті схвалені і своєчасно почнуть надходити в Україну.

Особисто в мене іноді складається враження, що наші міжнародні партнери не лише нас подекуди недооцінюють, але й себе і те що вони насправді роблять для цілого світу.

Ми разом робимо те, чого ще донедавна не могли собі уявити мільйони людей. Ще живі покоління, які навіть не могли собі уявити, що росія нападе на Україну, буде стирати з лиця землі мірні міста та вбивати десятки тисяч невинних людей, а країни ЄС, США і Велика Британія будуть рятувати наших біженців, допомагати нам зброєю та захищати наші міста західними системами ПВО. Для багатьох це є моральним переворотом світу, причому з голови на ноги, а не навпаки. Як результат, міфологія і «червона» геополітична романтика часів Холодної війни остаточно і швидко вмирає не лише на пострадянському і європейському просторі, але й в Африці та Латинській Америці.

За неповні два роки, Україна разом із міжнародними партнерами, зробили більше ніж було зроблено за останні три десятиріччя для фундаментальних перетворень у політичній свідомості сучасних вірмен, казахів, молдаван, грузин, поневолених народів Кавказу і Далекого Сходу росії. Масштаб цих змін ще не повністю зрозумілий, але вони будуть вражаючі.

Завдяки нашій стійкості та вашій допомозі, демократичний світ сьогодні має щонайменше 40 млн. нових цінністно-орієнтованих і вмотивованих українських громадян, які є потужною силою для великих позитивних змін. Упевнений, що ви й самі достатньо переконалися, що українці є достойними, мужніми і працьовитими людьми, а не тими хто воліє жити за чужий рахунок, не егоїстами і не дрібними хитрунами.

Зараз, ми як окрема Українська Держава, через виснажливу війну, дійсно, знаходимося на межі своїх економічних, військових та ін. можливостей. Але разом з вами, як єдиний демократичний світ, ми є як ніколи сильними і маємо цілком переможну перспективу!

Не треба вимагати від нас дива, або доводити що чудес не існує. Краще давайте разом зосередимося на конкретній роботі, яку ми можемо зробити спільно для загальної перемоги!

Настав час зробити рішучій хід на європейській шахівниці, розпочавши на початку 2024 року офіційні переговори про вступ України до ЕС, спрямувавши конфісковані російські активи і вже заявлені обсяги фінансової допомоги на відновлення та розвиток української економіки. Це буде потужним стимулом для завершення розпочатих реформ, оживлення економіки, відродження інвестицій та морально-політичного піднесення в суспільстві. І це буде «шах» росії, яка останніми роками не переставала глузувати із «слабкої та нерішучої» Європи та насміхатися над європейським вибором України.

Наступним кроком до переламу у цій війні має стати «мат» путіну - запрошення України до НАТО на Вашингтонському саміті в липні 2024 року. Відразу зазначу, що ніхто в Україні не сприймає це запрошення як шанс на те, аби перекласти російсько-українську війну на плечі Альянсу. Не треба воювати замість нас та посилати натівські наземні сили в Мар’їнку чи Авдіївку. Свою війну ми виграємо самі!

На НАТО ми розраховуємо насамперед як на силу, яка розмінує, деблокує та забезпечить свободу судноплавства у Чорному морі, захистить цивільну інфраструктуру, візьме під контроль повітряний простір, допоможе у зміцненні Північного кордону, поверне безпечне життя у Суми, Чернігів, Харків, Одесу, Херсон і Миколаїв. Я цілком згоден із колишнім спецпредставником США у справах України Куртом Волкером у тому, що «5 стаття» не передбачає автоматичного використання наземних сил НАТО в Україні, а також у тому, що вступ України у НАТО не спричинить якоїсь додаткової ескалації у війні з росією (куди вже більше?).

Це буде дійсно потужний політико-дипломатичний хід та справжній перелам у війні.

Після цього кожен зможе бути певним, що був щирим і зробив максимум.