Наличие пороха в пороховницах и ягод в ягодицах украинских радикалов всегда радует. Но сейчас не о толпах любителей альтернативной истории, застрявших в довоенной временной петле, как Виевы соратники в окнах церкви при третьем крике петуха.
Речь пойдет о звонкогласой Радикальной партии, возвещающей, что вскоре вилы у нас будут играть примерно такую же священно-практическую роль, как ликторский пучок в Древнем Риме.
Ликтор — это почетный страж, сопровождавший начальство. У него на плече была связка розог, в которую вкладывался боевой топорик. То есть по приказу — кому по‑отечески по мягкому месту, если в голову ударило. А кому и голову с плеч. Но то трагедия, а здесь фарс.
Не угрожающие никому лично вилы — непременный атрибут, и к этому уже привыкли, как к падающей Пизанской башне. Но вот первая инструкция по применению. Не смейтесь, пожалуйста. Это вам не Древний Рим.
«Я, раб Божий — кандидат у народні депутати України, перед Господом Богом і Багатостраждальним Українським Народом, кров’ю від крові, плоттю від плоті якого я є, ПРИСЯГАЮ: після перемоги на виборах не зрадити своїх виборців і захищати їхні інтереси словом і ділом; не стати іудою продажною, тушкою бісоводимою, не продавати себе і тих людей, що мене підтримали, ні за 30 срібняків, ні за 30 мільйонів доларів; бути вірним нашій Радикальній партії і нашому лідеру Олегові Ляшку, пліч-о-пліч із ним боротися у парламенті проти всіх, хто чинить зло нашій Державі і нашому Народові; реєструвати у Верховній Раді такі законопроекти, як накажуть мені виборці мої — брати мої та сестри. Якщо порушу Присягу цю — роздеріть мене на шматки вилами і всю кров мою у Дніпро вилийте, бо недостойний я буду жити, зрадивши вас. Та вірю я, що козацький дух Народу мого дасть сил мені бути вірним, як би потужно сили зла на мене не тиснули».
Чтобы разодрать кого‑то на куски полноразмерными пружинящими вилами нужен как минимум талант Ганнибала Лектора. И как после этого «Молчания ягнят» осуществить сливание предательской крови в Днепр, если округ, к примеру, не в Каневе, а далеко от главной водной артерии страны?
Будет ли присяга считаться выполненной, если часть крови утратится в процессе разрывания вилами? Можно ли будет перейти в партию власти, например, за 31 миллион долларов и считаться при этом очищенным от бесов?
Принимаются ли во внимание политические рекомендации других членов семьи, кроме братьев и сестер? Считается ли дух УПА, например, дающим менее сил, делающим менее радикальным и менее народным, чем казацкий?
Ну и, в общем‑то, если человек — раб Божий, то его происхождение как бы исключает клонирование по национальному признаку. Нет, все‑таки жаль, что розги отменили.
"В каждой шутке есть столько правды, сколько в ней шутки" - варьяції на відому тему. Але тим не менше - за 20 років парламентаризму в Україні питання відкликання нардепа не має відповіді (може закон і є, але якщо він не діє - це не закон). Тому Ляшко при всій його клоунаді не дає про це забути до того моменту "пока жареный петух в одно место не клюнет". А нація тут ні до чого, просто понятійна підміна націядержава і поки існують кордони - будуть існувати держави в традиційному розумінні.