1000 днів болю, поту та опору. Що пережили українці за час війни з Росією

Про головні події російсько-української війни за 1000 днів протистояння, а також про людей та зброю, що впливають на фронт, та перебіг конфлікту – у матеріалі РБК-Україна.

1000 днів тому Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Подій, що відбувалися за ці неповні три роки, вистачило б декільком націям на кілька епох. І йдеться не лише суто про фронт.

Масова міграція та мільйони біженців, військові злочини росіян, ракетні обстріли житлових районів, руйнування енергетики, закриті кордони, обмін полоненими, життя в умовах воєнного стану, мобілізація, екологічні катастрофи та зруйновані міста. Це далеко не повний список подій, випробувань та пекельного тиску, які випали на долю українців.

Редакція РБК-Україна згадує найзнаковіші з них, які викликали публічний резонанс, вплинули на хід війни, змусили світ відкрити очі і назавжди залишили шрами на українській нації.

Трагічні події останніх 1000 днів вже давно розчинилися в потоці інформаційних приводів та стали рутиною для світу. Рутиною, з якою українцям доводиться стикатися щодня і до якої, здається, ніколи не вдасться звикнути. Світ лякався жахів Бучанської різанини та бомбардування Маріуполя, але згодом перестав помічати мало не щоденні смерті дітей та жінок від російських ракет та дронів в Одесі, Львові, Кривому Розі та інших містах.

Незважаючи на незатихаючу війну, яка й далі забирає життя цивільних у тилових містах та військових на фронті, світ почав втомлюватися від українського порядку денного. Західним ЗМІ стало все важче "продавати" своїй аудиторії нашу "історію", пересуваючи новини з України якнайдалі від передовиць і заміщаючи їх "актуальнішим" контентом.

Після виборів у США багато хто повірив у швидкий мир. Перемога Дональда Трампа, можливо, дещо спішно зірвала з вуст світових лідерів слова "переговори" та "кінець війни". Зараз ці очікування суперечать останнім діям росіян, які продовжують тиснути на фронті, перетворюючи цілі міста на Сході на руїни, і знищувати енергетику та житлові будинки в тилу. Події останніх 1000 днів є найкращим нагадуванням про те, якому злу протистоять українці і про яку небезпеку потроху забуває решта світу. Десь подумки, а десь уже відверто мріючи про умиротворення агресора за всяку ціну.

Російське вторгнення в Україну

Приблизно о 4-й годині ранку 24 лютого 2022 року, після того як Володимир Путін оголосив про проведення так званої "спеціальної військової операції", кілька багатотисячних угруповань росіян перейшли в наступ.

Ворожі війська вторглися до Київської та Чернігівської з території її сателіту – Білорусі, Сумської та Харківської області – з Росії. Паралельно кілька угруповань висунулися із окупованих частин Донецької, Луганської областей та Криму.

Наступальні дії ворожих військ супроводжувалися регулярним масованим ракетним обстрілом аеродромів, позицій української ППО, військових частин, а також об'єктів цивільної інфраструктури по всіх областях нашої країни.

Переговори у Білорусі

Вже за кілька днів після повномасштабного вторгнення, наприкінці лютого-2022, українська та російська делегації зустрілися для перших переговорів. Місцем проведення стала Білорусь, спочатку неподалік кордону з Україною, а потім – у Біловезькій пущі вже поряд з Польщею. Як розповідали учасники переговорів РБК-Україна, представники країни-агресора фактично запропонували Україні погодитися на капітуляцію – і були дуже здивовані тим, що наші делегати зовсім не збиралися цього робити. На перебіг війни ці переговори не вплинули.

"Байрактари" та інші БПЛА

Вперше Україна почала застосовувати турецькі безпілотники "Байрактар" ще до початку великої війни під час бойових дій на Донбасі восени 2021 року. Але в перші кілька тижнів повномасштабної війни вони проявили себе максимально ефективно, ставши одним із найвідоміших видів озброєнь, які застосовує Україна, одним із символів українського опору та допомоги союзників.

Поступово з появою різних типів озброєння "Bayraktar" став більше використовуватися на фронті як навідник та ретранслятор для менших дронів.

Застосування "Bayraktar" і ті результати, які показували турецькі БПЛА, по суті, дали зрозуміти, що дрони є ефективним інструментом на сучасній війні. Україна запустила виробництво своїх БПЛА різного типу – від розвідувальних та ударних до дронів-камікадзе. Сьогодні дрони широко застосовуються по всій лінії фронту, а також за її межами – на російських територіях, атакуючи НПЗ, заводи з виробництва зброї та аеродроми.

Водночас Росія також зробила акцент на БПЛА, але не обмежилася своїми розробками. 2022 року Москва закупила у Ірану перші БПЛА "Shahed-136". 12 вересня 2022 року українські військові вперше збили іранський дрон на Харківщині. З того часу Росія регулярно атакує Україну "шахедами".

Санкції проти РФ

З перших днів великої війни країни Заходу почали виводити антиросійські санкції, які в обмеженому форматі діяли ще з 2014 року, на новий рівень. Серед найбільш значущих заходів – заморожування активів російського центробанку та інші фінансові обмеження, на кшталт відключення системних російських банків від системи SWIFT, різні торгові обмеження, відмова від російських енергоресурсів, заборона постачання технологій у РФ тощо.

Загалом проти Росії було запроваджено 14 пакетів санкцій, але вони так не змогли завдати агресорам непоправної шкоди. Головним чином через надто повільне та поетапне введення санкцій, які давали Москві можливість підготуватися та знайти обхідні шляхи. Припинення санкційних лазівок та пошук нових активно продовжується весь час великої війни.

Прорив на Півдні та півосада Києва

Найшвидше просування противника було Півдні. Буквально за кілька тижнів окупанти, по суті, проклали для себе сухопутний коридор із Росії до Криму. Вони захопили більшу частину Запорізької області, майже всю – Херсонську область, включаючи місто Херсон, створили оточення Маріуполя та підійшли до Миколаєва.

На Півночі площа захопленої території була не настільки великою, проте супротивник виявився в перші тижні вторгнення близьким до своєї мети – заходом до Києва.

Йому вдалося підійти до околиць столиці з півночі та заходу, при цьому взявши під контроль дві важливі траси на Захід – Варшавську та Житомирську. Ще одне угруповання військ просочилося до Києва з північного сходу, поряд із Великою Димеркою – з території сусідньої Чернігівської області.

Окупанти йдуть з Півночі України

Перелом у битві за північні області, зокрема – за столицю – стався приблизно в 15-20 числа березня. На той час просування росіян на Чернігівщині та Сумщині, звідки вони хотіли прорватися до Броварів та Борисполя, зупинилося.

І інше угруповання окупантів застопорилося на північних та західних околицях столиці – у Димері, В Ірпені, у Гостомелі, у Бородянці та Бучі. За час контролю російських військ над цими населеними пунктами ними було скоєно численні звірячі злочини проти місцевого населення – вбивства, тортури, побої, насильство.

Останньою спробою окупантів прорватися до Києва стало село Мощун, звідки ЗСУ вибивали супротивника з 19 по 21 березня. Після цього Силам оборони вдалося вибити супротивника з Макарова, Ірпеня та інших навколишніх населених пунктів. Зазнаючи величезних втрат і не маючи належного забезпечення, ворог почав поспішно відступати з усієї північних областей, що в Кремлі потім подали як "жест доброї волі" на тлі переговорів у Стамбулі. Останні війська окупантів вийшли із Київської області 2 квітня. У наступні дні вони залишили Чернігівську та Сумську області.

Переговори у Стамбулі

З перших днів Великої війни своє посередництво активно пропонувала і Туреччина. У результаті наприкінці березня там пройшли найбільш ґрунтовні переговори між Україною та РФ за весь час великої війни, які відкривали потенційну можливість як мінімум для тимчасового припинення вогню. Основним питанням були гарантії безпеки для України та виведення російських військ як мінімум на рубежі 23 лютого-2022. Але в результаті ні до чого конкретного домовитися так і не вдалося, відхід російських військ з півночі України розкрив подробиці звірств, які чинили окупанти проти мирного населення. І через кілька тижнів тема переговорів сама собою зійшла нанівець.

Буча

Після того, як росіяни почали відступати з Київської області, весь світ побачив численні докази того, які звірства чинили російські війська за час окупації Бучі. Тіла вбитих цивільних лежали прямо на вулицях, у будинках, у підвалах. Людей розстрілювали, ґвалтували, катували.

За підрахунками Офісу генпрокурора, у місті загинуло 637 мирних мешканців. Військові злочини, які скоїла Москва на підступах до Києва, змінили погляд західного світу на російсько-український конфлікт і підштовхнули їх до більш активної військової допомоги Україні.

Облога та втрата Маріуполя

До кінця лютого 2022 року Маріуполь, де до великої війни мешкало майже півмільйона людей, був оточений. Росіяни підійшли до міста із Півночі, зі Сходу, а потім – і із Заходу (це угруповання, яке прорвалося через Запорізьку область із Криму).

Оборона міста у повній облозі тривала 82 дні. За цей час окупанти без розбору щодня обстрілювали артилерією та скидали авіаційні бомби по житлових будинках та цивільних об'єктах. Було знищено вежі зв'язку, комунальні об'єкти, лікарні. Місто залишилося без водопостачання, електрики та тепла. Росіяни завдали удару по працюючому пологовому будинку і драмтеатру, де в укритті ховалися кілька сотень людей. При цьому окупаційні війська блокували можливість евакуації для цивільних.

Оборону Маріуполя забезпечували полк "Азов" та інші підрозділи Нацгвардії, підрозділи Держприкордонслужби та Нацполіції, 36 бригада морської піхоти, місцева тероборона та воїни ще кількох бригад ЗСУ.

На середину березня українські військові контролювали половину міста.

До кінця квітня епіцентром української оборони став завод "Азовсталь". Ворожі війська завзято робили спроби видавити звідти українських воїнів – на них регулярно скидали бомби та навіть атакували хімічною зброєю. У середині травня українське керівництво наказало оборонцям на "Азовсталі" вийти і здатися заради збереження життя особового складу. На сайті МВС повідомлялося, що тоді із заводу вийшло "кілька тисяч" наших воїнів. Російське міноборони називало цифру – 2439.

Вторгнення росіян та влаштований ними геноцид призвело до загибелі не менше 22 тисяч маріупольців. Принаймні такі цифри озвучила місцева влада на середину квітня 2022 року. Але реальна кількість жертв може бути набагато більше.

Гаубиця M777 – перша західна артилерія на озброєнні ЗСУ

У травні 2022 року у ЗСУ на озброєнні з'явилася легендарна гаубиця М777 або, як її ще називають, "три сокири". На той час українські війська отримували від союзників озброєння, більше придатне для партизанської війни: гранатомети, протитанкові комплекси, бронежилети та каски тощо. Гаубиця стала одним із перших видів західних озброєнь, яке можна було масштабно використовувати не лише для оборони.

HIMARS як геймчейнджер у війні

У червні 2022 року в Україні вже з'явилися перші РСЗВ HIMARS. Їх одразу ж прозвали "геймчейнджерами", тому що вони змусили окупантів у терміновому темпі відсунути всі свої склади якнайдалі від лінії фронту та змінювати логістику. Точкові та точні удари HIMARS допомогли ЗСУ перетягнути ініціативу на себе або як мінімум уповільнити ворога, істотно помінявши картину на полі бою.

Україна набуває статусу кандидата в ЄС

Вже на п'ятий день повномасштабного вторгнення, 28 лютого, Україна офіційно подала до Брюсселя заявку на вступ до Євросоюзу. Київ наполягав на негайному членстві в ЄС за "спеціальною процедурою" у зв'язку з винятковими обставинами. Негайного вступу очікувано не сталося, але євроінтеграція України справді набрала виняткової швидкості. Вже 23 червня 2022 року Україна отримала статус країни-кандидата на вступ до ЄС.

Контрнаступ на Харківщині

На початку вересня 2022 року українські війська провели успішний та стрімкий контрнаступ на Харківщині. Ця операція була спланована в умовах таємності та повної оперативної раптовості для ворога.

У рамках цієї операції Силам оборони за тиждень удалося звільнити 2500 квадратних кілометрів – майже всю територію Харківської області, частину Донецької та невелику частину Луганської.

Були розгромлені цілі російські підрозділи, багато хто поспіхом кидав позиції і відступав, кидаючи артилерію, боєприпаси та техніку.

Україна подає заявку до НАТО

30 вересня 2022 року Україна подала заявку на прискорений вступ до НАТО. Згодом офіційний Київ публічно визнав, що повноцінне членство в Альянсі до закінчення бойових дій неможливе, зосередивши зусилля на одержанні "політичного запрошення" щодо вступу до НАТО. Проте на двох самітах НАТО у Вільнюсі та у Вашингтоні таке запрошення видано не було, країни-члени Альянсу лише погодилися, що для вступу Україні не потрібно буде проходити через етап ПДЧ (плану дій щодо членства). Як вважається, головні супротивники зближення України з Альянсом – США та Німеччина.

Заборона на переговори з Путіним

Одного дня з поданням заявки на вступ до НАТО Рада нацбезпеки та оборони прийняла рішення про неможливість проведення переговорів з президентом РФ Володимиром Путіним, тим самим, по суті, надовго закривши шлях до будь-яких переговорів як до таких. У міру того, як тема переговорів знову стала активніше обговорюватися вже в 2024 році, указ почали трактувати наступним чином: заборона стосується лише особисто Путіна, тоді як переговори з Росією як державою можливі, зокрема, в рамках саміту миру.

Анексія Росією чотирьох українських областей

5 жовтня 2022-го Володимир Путін підписав закони про так зване "входження" до складу РФ чотирьох українських областей – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської. При цьому ні на той момент, ні сьогодні окуповані регіони не були захоплені російськими військами повністю. У російській конституції сказано, що межі областей визначені кордонами, які "існували на день прийняття їх до РФ". При цьому і сам Путін, і його функціонери регулярно ставлять Запоріжжя та Херсон в один ряд із російськими містами.

Внесенню областей до конституції РФ передували "референдуми", які проходили в умовах окупації наприкінці вересня 2022 року і тривали п'ять днів. Спочатку місцевих жителів захоплених регіонів обходили окупанти та колаборанти, які пішли з ними на співпрацю. Потім, в останній день, людей змушували піти до дільниць і проголосувати там. За підсумками "виборчкоми" нарахували від 80 до 90% голосів "за" входження областей до складу РФ. Ні "референдум", ні саме входження до складу РФ окупованих територій не були визнані іншими державами.

Атака на Керченський міст

8 жовтня 2022 року був атакований Керченський міст - вибухнула вантажівка, що проїжджала по ньому. Крім практичного сенсу (через міст йшла здійснювалася логістична підтримка російського угруповання на Донбасі), підрив моста мав і важливе символічне значення – Кремль вклав дуже багато грошей і сил у цей об'єкт, його спорудження в російській пропаганді трактувалося як остаточне закріплення анексії Криму. До того ж атаку було здійснено наступного дня після ювілею Володимира Путіна.

Масовані обстріли енергетики

Після того, як Сили оборони розгромили окупантів на Харківщині у вересні 2022 року, Путін вперше розпочав серію ударів по об'єктах української енергомережі. Через місяць Москва вже розпочала системні атаки на наші енергооб'єкти.

З жовтня-2022 до березня-2023 агресор з інтервалом 7-14 днів обстрілював українські енергооб'єкти ракетами і ще частіше – дронами-камікадзе типу "Shahed".

З березня обстріл припинився. Але Росія відновила такі удари наприкінці березня 2024 року, вони продовжувалися із меншою інтенсивністю протягом літа. Схоже, зараз Москва розпочала нову кампанію з ударів по енергомережі. Мета цього терору – схиляння України до переговорів про капітуляцію.

Пік ядерної істерії з боку РФ, "брудна бомба"

Успішний контрнаступ ЗСУ у Харківській області у вересні 2022 року викликав істерику у російському керівництві. Загрози застосувати ядерну зброю звучали із Москви постійно. Традиційно Росія намагалася провести "операцію під чужим прапором", звинувативши Україну у створенні "брудної ядерної бомби", чому, звісно, не було жодних підтверджень. Як стане відомо набагато пізніше, у США оцінювали ризик початку ядерного конфлікту як 50/50.

У результаті американці разом зі своїми західними союзниками всіма каналами доносили неприпустимість ядерного удару, до переконання Москви підключили навіть її союзників, китайців. У результаті, на початку листопада лідер КНР Сі Цзіньпін відкрито заявив, що "ядерні війни починати не можна" - що однозначно розцінили як сигнал Росії. З того часу спекуляції на ядерному питанні в контексті російсько-української війни звучать набагато рідше.

Визволення Херсона

Перші повідомлення про те, що Україна готує наступ на Херсон, почали з'являтися ще влітку 2022 року. Наприкінці серпня в інформаційному просторі пішли заяви про те, що Сили оборони пішли в контрнаступ на Півдні, проте першого місяця – протягом вересня – істотного просування на землі не було.

Проте українські війська системно завдавали потужних ударів по угрупованню окупантів, знищуючи їх склади, озброєння, командні пункти і головне – логістику. Багато переправ через Дніпро постійно пошкоджували ударами РСЗВ типу HIMARS і MLRS. Згодом Москві стало складно забезпечувати своє величезне угруповання, що знаходилося на правому березі Дніпра.

З жовтня Сили оборони почали просуватися і видавлювати росіян з різних напрямків – як із півночі Херсонської області, так і із заходу – з боку Миколаївської. Новопризначений командувачем окупаційної армії в Україні генерал Суровікін 9 листопада заявив, що вони змушені вивести своїх солдатів з правобережжя Дніпра та з Херсона. Фактично вони були близькі до пастки та розгрому, в умовах поганого постачання напередодні зими. Українські воїни зайшли до Херсона 11 листопада 2022-го.

Презентація "Формули миру"

З початку великої війни різні країни світу висували власні ініціативи та плани її закінчення. З метою перехоплення ініціативи 15 листопада 2022 року Володимир Зеленський оприлюднив 10 пунктів "Української формули миру" у зверненні до саміту "Великої двадцятки". Формула відображає максималістське бачення закінчення війни та післявоєнного устрою, зокрема, відновлення кордонів-1991, покарання російського керівництва за агресію, виплату репарацій тощо. З того часу "формула миру" офіційно є єдиним та безальтернативним фундаментом для будь-яких переговорів, який розглядає українська влада.

Вигнання росіян із Чорного моря

З початку повномасштабного вторгнення Росії Сили оборони – ВМС, ГУР, СБУ, Берегової служби та підрозділів ЗСУ – звільнили від присутності агресора понад 25 тисяч квадратних кілометрів у Чорному морі. Спочатку це була північна частина, потім західна, потім південно-західна і нарешті центральна частина.

Вигнати окупантів із частини Чорного моря вдалося завдяки звільненню острова Зміїний та постійному "полюванню" на російські кораблі. За офіційними даними від ВМС, Силам оборони вдалося знищити 29 кораблів та ракетоносіїв російського військово-морського флоту. Серед них – крейсер "Москва", підводний човен "Ростов-на-Дону", "Котів", "Івановець", "Василь Бех".

Москва була змушена передислокувати свій чорноморський флот із окупованого Севастополя до Новоросійська – подалі від українських ударів. Крім того, завдяки цим операціям Україні вдалося самостійно запустити роботу зернового коридору без участі та схвалення Росії.

Битва за Бахмут

Росія почала атакувати Бахмут ще влітку 2022 року. Після серії невдач окупанти змінили тактику і з січня 2023 почали знову наступати на це місто. Але цього разу не в лобову, а намагаючись охопити його з флангів, щоби створити загрозу оточення українських військ.

З кінця січня до кінця травня українські військові намагалися утримувати позиції в місті під колосальним тиском регулярної армії РФ та ПВК "Вагнера". На той час, коли Силам оборони довелося вийти з Бахмута, окупаційні війська знищили майже всі будинки та інфраструктуру міста.

Битву за Бахмут називають однією з найбільш кровопролитних за час великої війни. За оцінкою Білого дому, Росія втратила в боях за це місто близько 100 тисяч людей убитими та пораненими. Після взяття Бахмута "вагнерівці" вийшли з війни через величезні втрати.

Ордер на арешт Путіна

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна за звинуваченням у незаконній депортації українських дітей із окупованих територій України до РФ. Путін став третім главою держави в історії, щодо якого було видано такий ордер. Відповідно до положень Римського статуту, на основі якого діє суд, кожна зі 123 країн, які його ратифікували, повинна заарештувати Путіна і передати його до Гааги – якщо він опиниться на її території. В результаті Путін скоротив кількість поїздок по світу, але у вересні 2024 року все ж таки відвідав Монголію, яка ратифікувала Римський статут – проте влада країни не стала його затримувати.

Паспортизація на окупованих територіях

У квітні 2023 року Володимир Путін підписує указ, згідно з яким жителі окупованих територій, які не взяли паспорти РФ, будуть вважатися "іноземними громадянами". Сама по собі паспортизація як процес так чи інакше проходила на захоплених територіях ще з 2014 року, але навесні 2023-го вона стала по-справжньому агресивною – людям фактично не залишили вибору. Для того, щоб отримати будь-яку соціальну послугу, людина повинна мати паспорт громадянина РФ. З часом умови стали настільки жорсткішими, що у "негромадян РФ" окупаційна влада могла відібрати житло. Багато жителів захоплених регіонів були змушені брати російські документи, щоб вижити. Згідно з указом Путіна, тих, хто не взяв паспорт РФ, почнуть називати "іноземними громадянами" з 31 грудня. 2024 року.

Західні танки на полі бою

США та Німеччина у січні 2023-го оголосили про те, що дадуть Україні танки Abrams та Leopard. Формування "броньованого кулака" відбувалося довго і супроводжувалося великою дипломатичною роботою на різних рівнях. Київ заявляв про потребу в нових, сучасних танках практично з початку повномасштабної війни. Україна просила сучасні танки Leopard-2 німецького виробництва та Abrams – американського. Але для передачі тих же Leopard-2 потрібен був дозвіл Берліна. Канцлер Німеччини Олаф Шольц довго чинив опір, аргументуючи свої слова страхом перед "ескалацією". Але після довгих переконань, а також рішення Великобританії про постачання своїх танків Challenger, 25 січня 2023 року Німеччина заявила про передачу 14 танків Leopard-2 та реекспорт із країн-партнерів. Америка того ж дня заявила про новий пакет допомоги, куди увійшов 31 Abrams.

Втім, як показали наступні події, ситуація на полі бою на момент отримання Україною західних танків сильно змінилася, росіяни змогли збудувати насичену оборону, а також розширити застосування дронів – як наслідок, ЗСУ використовують західні танки в обмеженому масштабі.

В Україну прибули "Patriot"

19 квітня 2023 року тодішній міністр оборони Рєзніков оголосив, що в Україну прибули перші системи ППО "Patriot". Про те, що Україні потрібні ЗРК "Patriot", українська влада заговорила ще за рік до повномасштабного вторгнення – у квітні 2021 року. У перші місяці великої війни Зеленський закликав союзників допомогти закрити над Україною небо. Мова про "Patriot" періодично піднімалася в публічному просторі, особливо після масованих обстрілів України.

Після чергового удару по Україні одна з російських ракет упала у польському місті Пшеводув. Тоді в Німеччині запропонували розмістити американську ЗРК у Польщі, а прем'єр-міністр Матеуш Моравецький закликав відправити їх все ж таки в Україну, на що Берлін відповів відмовою. Проте саме Німеччина стала першою країною, яка поставила Україні "Patriot", щоправда, лише після дозволу США. "Петріоти" показали високу ефективність, їхню роль як елемента української ППО важко переоцінити.

Контрнаступ ЗСУ

Розмови та припущення про те, що Україна готує новий контрнаступ – на Півдні – почали з'являтися ще з початку 2022 року. Настрій багатьох людей були буквально перегріті в очікуванні того, коли розпочнеться операція українських військ.

Українська армія перейшла у наступ приблизно 4 червня. Рух був одразу на трьох ділянках на Півдні із загальною метою підійти якомога ближче до Азовського моря. Перша ділянка – через Василівку, паралельно руслу Дніпра. Друга – з боку Великої Новосілки на Бердянськ. Але головним напрямом був рух із боку Орєхова на Токмак і далі на Мелітополь. За планом, українські військові мали ще в першу добу дійти до Роботино, але, на жаль, зайти до цього населеного пункту Сили оборони змогли лише 23 серпня. Подальший рух був загальмований. Більше успіху принесли українські наступальні дії з боку Великої Новосілки, там ЗСУ звільнили близько десятка населених пунктів.

Одночасно з цією операцією Сили оборони провели обмежені контрнаступальні дії в районі Бахмута, де також зуміли повернути кілька населених пунктів на півдні від цього міста. Загалом очікування від контрнаступу-2023 як поворотного моменту у війні не справдилися.

Підрив росіянами Каховської ГЕС

6 червня 2023 року російські війська цілеспрямовано підірвали греблю Каховської ГЕС, тим самим спровокувавши екологічну катастрофу. Підрив ГЕС вважається військовим злочином та потенційно актом геноциду українського народу.

Російські війська захопили Каховську ГЕС у лютому 2022 року. Вибухи на станції зафіксували о 2:35 та 2:54 у ніч проти 6 червня. Зранку того ж дня ОК "Південь" повідомило про техногенну катастрофу на ГЕС. Росіяни відразу ж звинуватили у підриві станції ЗСУ, проте характер пошкоджень свідчить про те, що вибух було зроблено зсередини.

Внаслідок вибуху греблі затопленими виявилися 28 населених пунктів. Російська влада заявляла, що в результаті "потопу" загинуло 59 осіб, але справжня кількість може бути набагато більшою. Сотні людей залишилися без свого житла, при цьому російська окупаційна влада не поспішала евакуювати людей із захоплених територій, залишаючи їх напризволяще.

Удар по штабу ЧФ РФ

22 вересня 2023 року Україна завдала успішного ракетного удару по штабу Чорноморського флоту РФ у Севастополі, загинули та отримали поранення низка високопоставлених окупантів. Сам удар був завданий ракетами Storm Shadow та став ще одним фактором витіснення росіян із західної частини Чорного моря.

Україна починає застосовувати ракети ATACMS

У жовтні 2023 року ЗСУ вперше завдали ударів по позиціях ворога американськими ракетами ATACMS. Україна хотіла отримати їх ще з 2022 року, але США побоювалися, що ЗСУ битиме по території Росії, що призведе до "ескалації" війни. Київ і надалі наполягав на необхідності отримання ATACMS, наголошуючи на їх необхідності для оборони та контрнаступальних дій.

І, нарешті, 17 жовтня перша ATACMS вдарила по позиціях ворога – удар прийшовся по аеродромах в окупованих Луганську та Бердянську, внаслідок чого було знищено гелікоптери, пускову установку ППО, склад з БК та інше. Цього ж дня застосування ATACMS підтвердив Володимир Зеленський. Але справжнім "геймчейнджером" американські ракети не стали - очевидно через дуже обмежені обсяги поставок.

Відставка Залужного

Чутки про можливу відставку головнокомандувача Валерія Залужного почали ходити ще з початку зими 2023 року. Наприкінці січня у соцмережах з'явилися повідомлення про те, що президент Володимир Зеленський ухвалив рішення про заміну головкома. Майже десять днів усі причетні сторони зберігали мовчання щодо долі Залужного, поки 8 лютого 2024 року Зеленський не виступив із офіційною заявою та указом.

Версій того, що сталося, було безліч. Починаючи від того, що команді президента не подобалася популярність головкома та його можливі політичні амбіції і закінчуючи тим, що президентові хотілося проривніших рішень щодо ведення війни. Сам Зеленський заявив, що ініціював заміну головкому через необхідність "перезавантаження". Новим головкомом президент призначив генерала Олександра Сирського – "ідеолога" Харківського контрнаступу.

Конгрес США затягує надання допомоги Україні

У жовтні 2023 року президент США Джо Байден вніс до конгресу законопроект про надання допомоги Україні обсягом понад 60 мільярдів доларів, об'єднаний із пакетом допомоги Ізраїлю та Тайваню. Але його розгляд зупинився на кілька місяців – допомога Україні стала заручником передвиборчої боротьби у США між республіканцями та демократами.

Особливо завзято проти цього виступало крило республіканців, орієнтоване на Дональда Трампа. Для України такі перебої у постачанні озброєнь обернулися значними проблемами на фронті та загостренням "снарядного голоду". У результаті, після численних раундів консультацій та активної лобістської кампанії, Конгрес все ж таки затвердив пакет допомоги у квітні-2024.

Снарядний голод в Україні

Лютий-квітень 2024 року – період найгострішого снарядного голоду в Україні. Поки у Конгресі США тривала політична боротьба між демократами та республіканцями, в Україні буквально закінчувалися снаряди. ВСУ доводилося робити ставку на дрони, але нестача артснарядів все ж таки давалася взнаки – росіяни вистрілювали в п'ять, а то й у десять разів більше снарядів, ніж ЗСУ.

Також Україні не вистачало ракет для систем ППО, тому під час масованої атаки 11 квітня 2024 року росіяни знищили Трипільську ТЕС. Після цього президент Зеленський заявив, що станцію вдалося зруйнувати через те, що силам ППО просто не було чим відбиватися. Після розблокування американських поставок українська армія в цілому все ж таки поступається росіянам за кількістю снарядів, що вистрілюються, але проблема стоїть вже набагато менш гостро.

Перший "саміт миру" у Швейцарії

15-16 червня 2024 року у Швейцарії відбувся перший "саміт миру", в якому взяли участь близько сотні країн та міжнародних організацій. Головна заявлена мета України як організатора саміту – розпочати переговори щодо завершення російсько-української війни на основі "формули миру" президента Володимира Зеленського. З огляду на строкатий склад учасників, у тому числі багатьох країн "Глобального Півдня", позитивно чи нейтрально розташованих до Росії, підсумкове комюніке саміту виявилося досить обережним – вдалося погодити лише найменш конфліктні пункти, на кшталт ядерної та продовольчої безпеки, а також повернення військовополонених. За підсумками розпочалася підготовка до другого "саміту миру", в якому, як очікується, може вже взяти участь і Росія.

Початок переговорів щодо вступу до ЄС

Після отримання статусу країни-кандидата на вступ до ЄС Брюссель виставив Україні сім вимог для продовження євроінтеграції: судова реформа, ухвалення закону про медіа тощо Після виконання цих вимог, 14 грудня 2023 року, незважаючи на опір Угорщини, було ухвалено рішення про початок переговорів про вступ, які формально стартували 25 червня 2024 року. За більшістю прогнозів, реалістична дата вступу України до ЄС – приблизно 2030 рік.

Атака на "Охматдит"

8 липня 2024 року російські війська завдали масованого удару по Україні, атакувавши ракетою Х-101 у тому числі найбільшу в країні дитячу лікарню "Охматдит" у Києві. Удар стався вранці, вже за годину після атаки біля лікарні зібралися сотні місцевих мешканців, щоб допомогти рятувальникам розбирати завали. Росіяни за звичною для них схемою спочатку заперечували факт удару, потім заявили, що провиною була не їхня ракета, а протиракета українська ППО. Проте експертами було доведено, що в лікарню потрапила російська ракета Х-101 – її залишки пізніше ідентифікували.

Внаслідок удару по будівлі лікарні загинули двоє дорослих, ще 16 людей, з яких семеро – діти, постраждали. Сотні пацієнтів були евакуйовані до інших медзакладів. Удар по дитячій лікарні став однією з найбільш шокуючих дій росіян для світової громадськості – його прокоментували багато світових лідерів, пообіцявши свою допомогу у відновленні. В Україні за кілька днів зібрали рекордну суму на будівництво нового корпусу "Охматдиту", але згодом стався гучний корупційний скандал і на сьогоднішній день перспективи відновлення лікарні залишаються туманними.

Україна отримує F-16

4 серпня 2024 року Володимир Зеленський підтвердив, що перші американські винищувачі F-16 з'явилися в Україні.

За ці літаки українські дипломати боролися довго та на різних рівнях. Спочатку про постачання в Україну американських винищувачів не хотіли навіть говорити. Ще в січні 2023 року президент США Джо Байден, відповідаючи на запитання, чи Україна отримає F-16, чітко сказав: "Ні". Пізніше союзники Києва на чолі формували свою "коаліцію винищувачів" – до неї увійшли Данія, Нідерланди та США. В Америці ще відмовлялися передати Україні F-16, але погодилися, щоб це зробили інші країни. Загалом Києву обіцяли близько 60 одиниць, але поки що такої кількості у розпорядженні ЗСУ немає. Тим не менш, F-16 вже зарекомендували себе в роботі. Наприклад, під час останньої масованої атаки Росії американські винищувачі ліквідували десять ворожих ракет.

Курська операція

Сили оборони 6 серпня 2024-го зайшли до Курської області, за перші два тижні їм вдалося зайняти близько 1250 квадратних кілометрів російської території та понад 100 населених пунктів РФ. Українська армія показала, що після невдалого контрнаступу у 2023 році, за умови правильної підготовки вона все ще може проводити успішні операції. А Росія – за дотримання оперативної раптовості – може зазнавати поразок.

Реальні цілі цієї операції достеменно невідомі. Згідно з поширеною у військово-політичних колах думкою, Україна могла сподіватися, що вторгнення на Курщину змусить Москву забрати частину наступаючих військ з Донбасу. І цим – послабить тиск там. Але цього так чи інакше не сталося. За іншою версією Росія хотіла створити таку ж буферну зону, як на півночі Харківщини, ще й у сусідній Сумській області. Тому Сили оборони провели удар на випередження.

Кремль уже проводив кілька етапів свого контрнаступу у Курській області. Але поки що, за приблизними оцінками, їм вдалося звільнити лише близько третини території, яку контролювали ЗСУ. Для підтримки свого наступу Москва навіть відправила до Курської області північнокорейських солдатів.

Презентація "Плану перемоги"

Наприкінці серпня Володимир Зеленський анонсував "План перемоги України" – документ із кількох пунктів, які могли б суттєво посилити позиції України на потенційних майбутніх переговорах щодо закінчення війни. Серед пунктів плану – запрошення України до НАТО, зміцнення обороноздатності, допуск західних партнерів до видобутку українських природних ресурсів тощо. До офіційної презентації плану Зеленський у закритому режимі представив його лідерам ключових країн Європи та США, зокрема й Дональду Трампу, який тоді ще був кандидатом у президенти. За численними повідомленнями західних медіа "План перемоги" в цілому викликав на там стриману реакцію.

Повзучий наступ росіян на Донбасі

Восени минулого року росіяни почали вкотре концентрувати сили для захоплення Авдіївки. У лютому окупанти зуміли захопити місто, і українська оборона на Авдіївсько-Покровському напрямку за лічені тижні почала тріщати. З того часу супротивник просунувся углиб цьому напрямі більш як на 35 кілометрів. Наступною метою на цій ділянці є місто Покровськ – важливий логістичний вузол українських військ.

Паралельно з наступом на Покровськ противник у червні цього року активізувався в районі Торецька, де лінія фронту не рухалася з 2014 року. Там ворогові вдалося захопити селище Нью-Йорк, ще кілька інших населених пунктів та зав'язати бої у самому Торецьку.

На південь від Покровська противнику теж вдалося окупувати місто Вугледар, після чого він готується вступити в бої за Курахове. Просування росіян протягом цієї осені, за підрахунками OSINT-оглядачів, стало наймасштабнішим за останні два роки великої війни. Схоже, що найближча мета Москви у війні – це захоплення усієї південної частини Донецької області.

Трамп переміг на виборах президента США

Вибори в США 5 листопада 2024-го, безумовно, були головною подією року у світовій політиці, яка має ключове значення і для перспектив України у війні. Згідно з загальною думкою, у разі перемоги демократки Камали Харріс, США в основному продовжили б поточну політику обережної допомоги Україні, тоді як Дональд Трамп регулярно обіцяв "закінчити війну за 24 години", не наводячи жодних подробиць. У результаті Трамп переміг, причому набагато впевненіше, ніж прогнозували соціологи. Його план закінчення війни в Україні досі залишається у тумані, але, за словами Зеленського, "війна закінчиться швидше завдяки політиці команди, яка зараз очолить Білий дім".