Кадировленд. У якій росії житимуть українці з окупованих територій

Якщо справдяться очікування політиків та аналітиків й стане реальністю зупинка війни «по лінії фронту», на жителів частини українських території чекає перспектива роками, а, може, й десятиліттями жити в складі російської держави. Ця перспектива лякає будь-яку нормальну людину, проте знаходяться й ті, хто бачить для себе певні плюси.

У соціальних мережах жителів Маріуполя чи Мелітополю можна прочитати про високі російські пенсії та низькі комунальні тарифи, про «порядок» та «сильну державу». Але це говорить лише про те, що навіть українські «ватники» не розуміють країну, у якій хочуть жити. Щодо того, що стосується росії, вони помиляються не вперше, проте ця помилка може бути найболючішою.

В Україні не все гаразд з рівнем добробуту та дотриманням прав людини, проте Україна залишається частиною вільного світу, вона може й буде змінюватися, у неї є майбутнє. У рф є лише минуле, причому «скрєпи» там набагато більш дрімучі, ніж це можна собі уявити, переглядаючи російську пропаганду у телевізорі.

Що являю собою нинішня росія? Хтось бачить в ній реінкарнацію СРСР, хтось імперію часів завоювання Криму, хтось кримінальне суспільство, яке регулюється якщо не законами, то, принаймні, «понятіями». Але здебільшого це wishful thinking – росія, яка існує лише в голові, а не насправді.

З усіх історичних періодів найближчим для розуміння сучасної рф є хіба що московське царство. У кремлі сидить «православний цар», а одразу за межами москви існує безліч центрів влади, відносини яких з центром найкраще описує модель васальних територій. Влада на кожній з цих територій ґрунтується лише на відданості феодалу, який, у свою чергу, не залежить ні від закону, ні від людей, а виключно від волі царя.

Власне, найкраща ілюстрація того, що таке сучасна рф – це Чечня. Її тяжко хворий лідер рамзан кадиров не соромиться публічно демонструвати свою незалежність від закону та громадської думки. Усе за межами його особистої васальною клятви володимиру путіну для нього не існує й офіційна влада нічого з цим навіть не намагається зробити. Та й не хоче нічого робити, адже Чечня —це концентрат путінізму. Призначення друзів та родичів на державні посади, фальсифікація виборів, вбивства політичних опонентів – це є й в інших частинах росії й не торкаються значної кількості росіян інших регіонів лише тому, що у випадку Чечні йдеться про республіку з населенням у 6-7 московських районів, де будь-яка дурниця відразу видніше. Кадировський режим виглядає моторошно. Але що він робить такого, що не робив путін?

кадировська Чечня – це не гротескна пародія на путінську систему, це її невід'ємний компонент. Без кадирових система влади в рф не працює. Сюзерен гарантує васалу грошові потоки та безкарність, васал гарантує сюзерену відданість та виконання будь-яких його забаганок. Така модель у всьому світі вже вважається застарілою та навіть дикою, але вона дозволяю диктатору у кремлі контролювати свою величезну країну та ще й утримувати владу десятиліттями. Тобто, з точки зору путіна, вона працює.

Саме з цієї причини таку саме модель влади кремль будує й на захоплених в Україні територіях. Якщо придивитися, то так звані «днр» або «лнр» усі ці роки нічим не відрізнялися від Чечні – це були такі саме оази беззаконня та свавілля, тільки з менш яскравими, але не менш мерзенними «султанами» на чолі. Зараз така сама модель влади відтворюється на окупованому півдні України. Не дивно, доречи, що в політиці та економіці там настільки вагомою є роль чеченців – вони на своєму місці, вони найкраще за інших знають, як це все працює.

Недоліки такої системи влади очевидні. Давно доведено, що вона перешкоджає економічному та соціальному розвитку, вона недовговічна й може колапсувати за лічені дні, як це сталося з подібною конструкцією в Сирії. Її також дуже складно, якщо взагалі можливо, передати «у спадок». Найбільш вірогідно, що після уходу путіна в рф настане криза. Чи вилляється вона у масштабну війну чи обмежиться деякими локальними зіткненнями, сказати важко. У будь-якому випадку проросійські жителі окупованих українських територій мають усвідомити одне – вони гарантовано не отримають у рф тієї стабільності, якої їм не вистачало в Україні.